Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 20.10.2017, 21:05

ЗОШ № 42
м. Миколаєва

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 348
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка психолога

Діяльність психолого – педагогічної служби школи направлена на вивчення особливостей особистості школяра з метою створення для нього більш комфортних умов навчання:

  • фізіологічних (стан здоров’я);
  • визначення психологічної готовності дітей до навчання;
  • виявлення учнів з високим інтелектуальним розвитком (обдарованих дітей);
  • рівень шкільної мотивації;
  • визначення розумового емоційного, морального та духовного розвитку особистості (психологічної культури учнів);
  • вміння та навички самоорганізації, самоконтролю;
  • визначення майбутньої галузі діяльності, професійної направленості випускника школи;
  • залучення вчителів до психодіагностичного процесу в ролі активних суб’єктів його створення.

Діти – це наше майбутнє!

На канікулах у ваших дітей буде багато вільного часу, вони будуть відпочивати, гуляти з друзями на подвір'ї, але слід пам'ятати, що небезпека може підстерігати їх на кожному кроці.
Тому хто, як не Ви є першими помічниками і порадниками.
Щоб не трапилося лиха під час відпочинку Вам, як батькам потрібно постійно контролювати розваги своїх дітей, володіти інформацією про, те, де, в якій компанії та з якими друзями вони перебувають. Контролюйте дотримання ними режиму дня, учням дозволяється перебувати на вулиці до 20 години. Слідкуйте за ними  під час відпочинку біля водоймищ, щоб уникнути травм.
Постійно нагадуйте їм правила вуличного руху, щоб запобігти травмуванню на дорогах.
Перебуваючи в містах потрібно бути обережним при переході трамвайних та залізничних  колій. Переходити залізничну колію тільки по пішохідних настилах, по надземних або підземних переходах. Не можна переходити залізничну колію, коли наближається потяг. Не можна стояти  біля краю платформи на залізничній станції та в метро.
Не меншої уваги потребує електро та газобезпека. Слідкуйте за тим, щоб діти виконували правила користування такими приладами, не допускайте утримання в Ваших домівках зіпсованих побутових приладів.
Слідкуйте за тим, що діти не чіпали бродячих тварин, адже вони можуть переносити різні інфекційні захворювання.
Давно вже відгриміла війна, але її відлуння можна побачити до цих пір, нагадуйте дітям про те, що при знаходженні маловідомих предметів терміново повідомити  дорослих або відповідні організації.
Незнайомі предмети, пакети, банки тощо не можна відкривати, нюхати, брати до рук, кидати у вогонь, бо в них можуть бути отруйні речовини.
У разі потреби телефони: «101»—пожежна безпека; «102» — міліція; «103» — швидка допомога; «104»—газова служба.

Як виростити щасливих і здорових дітей

Будьте добрим, люблячим і чуйним
Коли про дітей піклуються з теплотою і любов'ю, вони відчуватимуть себе в безпеці з дорослими, які доглядають їх.
Прагніть розуміти і задовольняти бажання дитини
Розпізнавайте і реагуйте на звуки, рухи і вирази відчуттів вашої дитини. Це допоможе вашій дитині відчути і вашу турботу.
Говоріть з дитиною, співайте і читайте їй
Все це допомагає створювати в мозку вашої дитини зв'язки, необхідні для його поточного і майбутнього зростання і розвитку.
Встановіть повсякденні правила
Навчіть дитину орієнтуватися, що настав час лягати спати, за допомогою щоденного ритуалу (наприклад: виконання пісні, опускання штор). Ритуали, пов'язані з позитивними емоціями, роблять позитивний вплив на дітей.
Дивіться телебачення з дитиною
Дивіться телепрограми разом з дитиною і розмовляйте про те, що дивитеся. Не дозволяйте дитині проводити весь час біля телевізора.
Використовуйте дисципліну для навчання
На додаток до послідовного і люблячого нагляду учіть дитину того, що існують обмеження. Ніколи не бийте і не трясіть дитиною.
Визнайте, що кожна дитина унікальна
Діти зростають різними темпами. Їх думки і відчуття про себе відображають в значній мірі відношення до них батьків і опікунів.
Стежте за собою
Батьки теж потребують турботи. Якщо ви втомилися, знервовані, засмучені або переобтяжені, вам важче задовольнятиме потреби дітей.

Пам’ятка для батьків «Профілактика різних видів насилля в родині»

Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»  (від 15.11.2001 р.),  насильство в сім’ї  визначається як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю (ст. 1)

Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї). 

Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї). 

Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести його до смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї).

Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї (ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім’ї).

На емоційну депривацію страждають діти, чиї батьки не забезпечують їм нормального досвіду формування почуттів (бути коханими, бажаними, почуття безпеки та самоцінності). Емоційну депривацію запідозрюють, якщо дитина:

  • демонструє антисоціальну поведінку (наприклад, агресію) чи явно злочинну поведінку (наприклад, вживання алкогольних напоїв, наркотиків, вандалізм) або, навпаки, може бути сумною чи замкнутою;
  • набридає іншим дорослим (учителям, сусідам та іншим), вимагаючи уваги та любові;
  • має перебільшені страхи;
  • має сформовану психологічну нездатність досягати успіхів.

Шановні тата і мами, будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але всі вони поєднуються одним - порушення прав людини, збиток здоров'ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками є психологічні травми, які приводять до посттравматичних та психореактивних розладів. Ваша дитина має захищене законами право звернутися по допомогу або просто повідомити про вчинене насильство над нею вчителю, лікарю, працівнику служби у справах дітей та молоді. Але навіть якщо дитина залякана, щоб не повідомляла нікому про вчинене над нею насильство, це є очевидним за її поведінкою в школі, а головне – це матиме дуже важкі наслідки для її здоров'я і розвитку. Якщо Ви бажаєте, щоб Ваші діти успішно розвивалися, були щасливими, а отже – здоровими – не припускайтеся невиправних помилок.
Конвенція про права дитини а також нижче приведені закони України захищають права дитини:

Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» Розділ IV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї. Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Закон України «Про охорону дитинства» Розділ III  ДИТИНА І СІМ'Я
Стаття 11. Дитина і сім'я
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Стаття 12. Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.


Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до  шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

  1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
  2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
  3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
  4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
  5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
  6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
  7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
  8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
  9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
  10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
  11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
  12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
  13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
  14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
  15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Пам’ятка батькам п’ятикласників

  1. У Ваших дітей проблемний період — переломний. Тому будьте особливо спостережливими, уважними, терплячими.
  2. У 5-му класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.
  3. Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці й роботи над уроками.
  4. Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчати дітей старанно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.
  5. Уважно стежте за виразним читанням Ваших дітей.
  6. Привчайте дітей до повсякденного читання художньої літератури, давайте завдання переказати прочитане.
  7. Стежте за порадами вчителів, записаними в щоденниках і робочих зошитах.
  8. Дбайте про те, щоб дитина навчалася бути охайною в усьому, уключаючи бережне ставлення до підручників.
  9. Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя — прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем. Намагайтеся придбати в сімейну бібліотеку різноманітні словники й довідкову літературу.
  10. Пам’ятайте, що клас, де навчається Ваша дитина, складається з трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватися Ваша дитина. Це залежить від кожного. Від Вас — теж.
  11. Не забувайте: дитину не можна карати за невміння. Її слід терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
  12. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання — особистий приклад.
  13. Дбайте про різнобічний розвиток своєї дитини.
  14. Умійте ставити себе на місце дитини.

Рекомендации психолога родителям
«Переход от младшего школьного к младшему подростковому возрасту.
Адаптация в средней школе»

  1. Первое условие школьного успеха пятиклассника - безусловное принятие ребенка, несмотря на  неудачи, с которыми он уже столкнулся или может столкнуться.
  2. Обязательное проявление родителями интереса к школе, классу, в котором учится ребенок, к каждому прожитому им школьному дню. Неформальное общение со своим ребенком после прошедшего школьного дня.
  3. Обязательное знакомство с его одноклассниками и возможность общения ребят после школы.
  4. Недопустимость физических мер воздействия, запугивания, критики в адрес ребенка, особенно в присутствии других людей (бабушек, дедушек, сверстников).
  5. Исключение таких мер наказания, как лишение удовольствий, физические и психические наказания.
  6. Учет темперамента ребенка в период адаптации к школьному обучению. Медлительные и малообщительные дети гораздо труднее привыкают к классу, быстро теряют к нему интерес, если чувствуют со стороны взрослых и сверстников насилие, сарказм и жестокость.
  7. Предоставление ребенку самостоятельности в учебной работе и организация обоснованного контроля  над  его учебной деятельностью.
  8. Поощрение ребенка, и не только за учебные успехи. Моральное стимулирование достижений ребенка.
  9. Развитие самоконтроля, самооценки и самодостаточности ребенка.

Рекомендации психолога родителям в период адаптации к 5 классу

  1. Следить за здоровьем!
  2. Проявлять искренний интерес к школьным делам ребенка.
  3. Неформальное общение в доброжелательной обстановке.
  4. Не требовать в первое время от ребенка прежних результатов
  5. Не наказывать и не унижать достоинства ребенка ни словесно, ни физически.
  6. Не сравнивать и не ругать ребенка в присутствии посторонних людей, учителей и сверстников.
  7. Не приманять таких мер наказания, которые препятствуют формированию положительных эмоций и чувства удовольствия.
  8. Учитывать особенности темперамента и генетически заложенных особенностей.
  9. Учить самостоятельности и самоконтролю постепенно.
  10. Поддерживать свого ребенка в сложных ситуациях и эмоциональных переживаниях.
  11. Проявляйте терпение, выдержку, принимайте безусловно своих детей, любите их не за отметки, а просто так!

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.
Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.
Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.
Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.
Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

  1.  Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.
  2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.
  3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
  4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
  5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
  6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте   незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
  7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради щодо подолання відчуття тривожності в дитини

Витісняйте відчуття занепокоєння постійною зайнятістю дити­ни. Активна діяльність — найкращий засіб лікування. Нехай дитина відвідує різні гуртки, секції, постійно спілкується з од­нолітками, дорослими.
Навчіть дитину не перейматися через дрібниці.
Поясніть дитині, що трапляються ситуації, у яких обставини за­лежать не від вас і не від неї, тому ані дитина, ані ви не можете нічого змінити чи виправити.

Рекомендації для батьків щодо присипляння тривожної дитини

Вибрати разом з дитиною ту м'яку іграшку, з якою вона із задо­воленням засне; підібрати компакт-диски зі звуками дощу, хлюпання хвиль, шелесту листя тощо, які викликають максимальне роз­слаблення й полегшують засинання; ритуали присипляння мають припинятися раніше, ніж дити­на засне, інакше вони створять залежність, якої буде важко по­збутися.

Поради щодо подолання відчуття тривожності в дитини

Витісняйте відчуття занепокоєння постійною зайнятістю дити­ни. Активна діяльність — найкращий засіб лікування. Нехай дитина відвідує різні гуртки, секції, постійно спілкується з од­нолітками, дорослими. Навчіть дитину не перейматися через дрібниці. Поясніть дитині, що трапляються ситуації, у яких обставини за­лежать не від вас і не від неї, тому ані дитина, ані ви не можете нічого змінити чи виправити.

Рекомендации по общению с агрессивным ребенком

Спокойное отношение в случае незначительной агрессии. полное игнорирование реакций ребенка - весьма мощный способ прекращения нежелательного поведения; выражение понимания чувств ребенка ("Конечно, тебе обидно..."); переключение внимания, предложение какого- либо задания ("Помоги мне, пожалуйста, достать посуду с верхней полки, ты ведь выше меня"); позитивное обозначение поведения ("Ты злишься потому, что ты устал").
Акцентирование внимания на поступках (поведении), а не на личности. констатация факта ("ты ведешь себя агрессивно"); констатирующий вопрос ("ты злишься?"); раскрытие мотивов агрессивного поведения ("Ты хочешь меня обидеть?", "Ты хочешь продемонстрировать силу?"); обнаружение своих собственных чувств по отношению к нежелательному поведению ("Мне не нравится, когда со мной говорят в таком тоне", "Я сержусь, когда на меня кто-то громко кричит"); апелляция к правилам ("Мы же с тобой договаривались!").
Контроль над собственными негативными эмоциями. Когда взрослый человек управляет своими отрицательными эмоциями, то он не подкрепляет агрессивное поведение ребенка, сохраняет с ним хорошие отношения и демонстрирует, как нужно взаимодействовать с агрессивным человеком.
 Снижение напряжения ситуации не повышать голос, не менять тон на угрожающий; не демонстрировать власть ("Будет так, как я скажу"); не кричать; не принимать агрессивные позы и жесты: сжатые челюсти, перекрещенные или сцепленные руки, разговор "сквозь зубы"; не использовать сарказм, насмешки, высмеивание и передразнивание; не использовать негативную оценку личности ребенка, его близких или друзей; не использовать физическую силу; не втягивать в конфликт посторонних людей; не настаивать на своей правоте; не читать нотации, проповеди; не делать обобщения типа: "Ты, как всегда...", не сравнивать ребенка с другими детьми - не в его пользу.
Обсуждение проступка. Анализировать поведение в момент проявления агрессии не нужно, этим стоит заниматься только после того, как ситуация разрешится и все успокоятся.
Сохранение положительной репутации ребенка публично минимизировать вину ребенка ("Ты не важно себя чувствуешь", "Ты не хотел его обидеть"), но в беседе с глазу на глаз показать истину; не требовать полного подчинения, позволить ребенку выполнить ваше требование по-своему; предложить ребенку компромисс, договор с взаимными уступками.
Предупреждение агрессивных действий детей никогда не следует поощрять ребенка за проявленную агрессивность; в необходимых случаях такого ребенка успокаивает временная изоляция с кратким разъяснением причины; если конфликт возникает среди детей, то стоит его временно оставить среди них: пусть почувствует, что такое проявить агрессивность без явной причины на нее; если ребенок готов к нанесению удара (укусу и т.д.), то лучше быстро остановить его и резко предупредить его
Обращение с ребенком после агрессивного поведения: подыскать адекватную форму наказания после четкого объяснения его проступка; искать выход по переориентации его энергии по социально правильному руслу; следует помнить: частые наказания неэффективны, а безнаказанность еще больше портит; придумать новые приемы переключения ребенка на новые виды отношений (игра, самообслуживание и т.д.).
 Обучение ребенка техникам и способам управления собственным гневом. Развитие контроля над деструктивными эмоциями. Комкать и рвать бумагу. Бить подушку или боксерскую грушу. Топать ногами. Написать на бумаге все слова, которые хочется сказать, скомкать и выбросить бумагу. Втирать пластилин в картонку или бумагу. Посчитать до десяти. Самое конструктивное - спортивные игры, бег. Вода хорошо снимает агрессию.
Рекомендации психолога родителям гиперактивного ребенка
Какие же рекомендации можно дать родителям гиперактивного ребенка и тем самым помочь им в процессе его воспитания?
Первая группа рекомендаций относится к внешней стороне поведения близких ребенку взрослых людей.
Старайтесь по возможности сдерживать свои бурные аффекты, особенно если вы огорчены или недовольны поведением ребенка. Эмоционально поддерживайте детей во всех попытках конструктивного, позитивного поведения, какими бы незначительными они ни были. Воспитывайте в себе интерес к тому, чтобы глубже познать и понять ребенка.
Избегайте категоричных слов и выражений, жестких оценок, упреков, угроз, которые могут создать напряженную обстановку и вызвать конфликт в семье. Старайтесь реже говорить "нет", "нельзя", "прекрати" – лучше попробуйте переключить внимание малыша, а если удастся, сделайте это легко, с юмором.
Следите за своей речью, старайтесь говорить спокойным голосом. Гнев, возмущение плохо поддаются контролю. Выражая недовольство, не манипулируйте чувствами ребенка и не унижайте его.
Вторая группа рекомендаций касается организации среды и окружающей обстановки в семье.
Если есть возможность, постарайтесь выделить для ребенка комнату или ее часть для занятий, игр, уединения (то есть его собственную "территорию"). В оформлении желательно избегать ярких цветов, сложных композиций. На столе и в ближайшем окружении ребенка не должно быть отвлекающих предметов. Гиперактивный ребенок сам не в состоянии сделать так, чтобы ничто постороннее его не отвлекало.
Организация всей жизни должна действовать на ребенка успокаивающе. Для этого вместе с ним составьте распорядок дня, следуя которому, проявляйте одновременно гибкость и упорство.
Определите для ребенка круг обязанностей, а их исполнение держите под постоянным наблюдением и контролем, но не слишком жестко. Чаще отмечайте и хвалите его усилия, даже если результаты далеки от совершенства.
Третья группа рекомендаций направлена на активное взаимодействие ребенка с близким взрослым, на развитие способности, как взрослого, так и ребенка почувствовать друг друга, сблизиться эмоционально.И здесь совершенно незаменима самая важная для детей деятельность – игра, поскольку она близка и понятна ребенку. Использование же эмоциональных воздействий, содержащихся в интонациях голоса, мимике, жестах, форме реагирования взрослого на свои действия и действия ребенка, доставит обоим участникам огромное удовольствие.

Обережно, телевізор!

Кожен із батьків не раз говорив своїй дитині : «Скільки можна сидіти перед телевізором, краще б уроки повчив!», навіть не усвідомлюючи, як може вплинути постійний перегляд телепередач на дитячий організм.   Ми можемо фільтрувати інформацію, яка лине з  екранів, на відміну від наших дітей. Вони, ніби губка, вбирають все. А згодом починаються проблеми про причини яких ніхто і не підозрює.
Українські діти перед телевізором проводять найбільше часу порівняно зі своїми однолітками в США, Європі та Ізраїлі. У середньому кожен юний українець щодня витрачає 3 години 42 хвилини на перегляд телепередач. Американські і британські підлітки дивляться телевізор три години, а швейцарські – дві години щодня. Такі дані оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров’я. Телебачення здійснює на молодь потужний вплив: телевізор стає для дитини чи підлітка основним джерелом інформації.  Спитайте своєї дитини, що цікавого вона вчора почула чи побачила? Які її улюблені телепередачі, кіногерої? Які емоції переживає, спостерігаючи різноманітні шоу та серіали ?
Багато залежить від батьків. У ваших руках здоров’я  дітей! А сьогодні вченими доведено, що тривалий перегляд телевізора негативно впливає на зір, спричиняє різного роду розлади. Привчає до малорухливості, воно відволікає дитину від інших занять: малювання, гри,  спілкуванню з друзями . Пам'ять перевантажується. Як наслідок, труднощі у вивченні домашніх завдань. То ж дуже важливо, щоб діти, які прийшли зі школи, деякий час побули на свіжому повітрі. Перегляд бойовиків і фільмів жахів породжує агресію. За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8000 убивств та 100 000 актів насильства. Крім того, дослідники дійшли висновку, що телебачення пропагує розбещеність, адже у 91% епізодів, що показують  зв'язок між чоловіком і жінкою,  партнери не одружені. Також  у багатьох країнах світу ожиріння дітей зросло на 50%. Одна з причин – тривале сидіння перед телевізором. Через малорухомий спосіб життя у них накопичуються зайві калорії,  підвищується рівень холестерину в крові. Отже, довготривале сидіння перед телевізором  впливає на дитячий  організм в цілому.

Щоб перегляд телевізора завдавав якомога менше шкоди, слід дотримуватися основних правил:

Спільно визначайте  та обговорюйте телепередачі чи кіно для перегляду дорослими й дітьми.
Телевізор не повинен бути вагомою складовою життя батьків: це стане позитивним прикладом для дитини.
Обмежте час перегляду. Дітям дошкільного віку можна дивитися телепередачі не більше, ніж півгодини на день, середніх класів – годину, старших – не більше, ніж дві години. Якщо  помітили, що в дитини сльозяться очі або біля них з’явилося почервоніння, її обов’язково потрібно показати спеціалісту. Хоча б раз на рік діти повинні проходити медогляд. Якщо в садочку чи в школі цього не практикують, ви самі повинні подбати, щоб дитину час від часу оглядав окуліст.
Відстань від телевізора не повинна бути ближче 2 м. та далі 5 м.
Потурбуйтеся, щоб ваша дитина відвідувала гуртки. Чи знайдіть їй заняття на час вашої відсутності.

Поради з інтернет-безпеки «Як захистити дитину?»

Загальні поради

Не встановлюйте комп’ютер у кімнаті дитини. Найкраще віддати перевагу розташуванню комп’ютера у кімнаті загального користування. Так буде легше здійснювати контроль за діяльністю дитини в Інтернеті та обмежувати час її перебування за комп’ютером.
Нормуйте час перебування дитини за комп’ютером. Не дозволяйте дитині довго засиджуватися за комп’ютером перед сном і вночі.
Використовуйте програмне забезпечення, що відключає ПК після закінчення визначеного часу (Time-Scout). Якщо дитина багато часу проводить за комп’ютером, вона не отримує необхідних навичок для повноцінного розвитку, потрібних їй у реальному житті.
Пам’ятайте - надмірне спілкування у Мережі може спричинити кіберкомунікативну залежність, а захоплення комп’ютерними іграми – перерости в ігроманію. Тому у дитини мають бути альтернативні інтереси та обов’язки (наприклад, догляд за тваринами, поливання квітів, прибирання своєї кімнати та ін.).

Онлайн – ігри

Уважно спостерігайте за тим, чим займається ваша дитина і слідкуйте за іграми, в які вона грає. Рольові ігри справляють найбільш сильний вплив на психіку. Надмірне захоплення рольовими іграми може негативно позначитися на формуванні особистості дитини, її соціалізації та рольовій ідентифікації. Тому не дозволяйте їй тривалий час грати в одну гру.
Якщо дитина любить грати в комп’ютерні ігри, можна запропонувати їй цікаві навчальні та розвиваючі програми. У випадку, коли інтерес дитини зосереджено на рольових іграх, можна привабити її участю в шкільних театральних виставах або психологічних тренінгах для підлітків.
Коли дитина продовжує надмірно захоплюватися комп’ютерними іграми та Інтернетом і ви не в змозі самостійно впоратися з проблемою, зверніться до спеціаліста-психолога.

ІСНУЮТЬ ЧАСОВІ НОРМИ ПЕРЕБУВАННЯ ЗА КОМП`ЮТЕРОМ ДЛЯ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ
Згідно з нормами, визначеними Міністерством охорони здоров’я України, неперервне перебування за комп’ютером впродовж доби не повинно перевищувати:
 1-2 клас  – 10 хв.
 3-5 клас  – 15 хв.
 6-7 клас  – 20 хв.
 8-11 клас  – 30 хв.
Для дітей 1 класу загальний час використання комп’ютера з рідкокристалічним монітором має обмежуватися 30-45 хвилинами на тиждень, 2-3 класів – 2 години на тиждень, але не більше 1 години на добу, 4-6 класів – 2 години на тиждень, але не більше 1 години на добу, 7-9 класів – 2,5 години на тиждень, але не більше 1 години на добу і учнів 10-11 клас

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Copyright MyCorp © 2017
    Безкоштовний хостинг uCoz